Елементи корпаративного аналізу

 

Елементи компаративного аналізу

 літературного тексту на уроках світової літератури

Вступ 

         Актуальність теми. Перед сучасною освітою стоїть безліч завдань, які передбачають не просто забезпечення учнів якісними знаннями, а й формування компетентної особистості, здатної до адекватної оцінки оточуючих подій, спроможної творчо вирішувати поставлені перед нею завдання, а головне — не стати знівельованою особистістю у вирі асоціальних проявів суспільства. Безперечно, одним з найвпливовішим та культурним осередком на сьогоднішній день залишається навчальний заклад, який задовольняє освітні та моральні потреби учня. Можна з впевненістю сказати, що література, впливаючи на формування і розвиток особистості, розкриває бачення світу і допомагає зрозуміти свою позицію відносно почутого чи побаченого.

Сьогодні «методологічною основою вивчення змісту шкільної освіти є загальнолюдські і національні цінності… Зміст визначається на засадах… ідеї полікультурності, взаємоповаги між націями і народами» [5]. Важливо, щоб учні усвідомили глибинні відмінності між національними культурами, складовою яких є література, пізнали самобутні риси естетичної свідомості свого народу в контексті світового мистецтва. Цілісність літературного процесу забезпечується різними чинниками:

  • наявністю  констант світової літератури, універсальних надчасових структур, запасом стійких форм;
  • спільністю стадій розвитку (архаїчного періоду, традиціоналізму художнього мислення й поетики стилю та жанру, індивідуально-творчої художньої свідомості);
  • близькість літератур різних країн, тобто типологічними сходженнями (конвергенціями);
  • міжнародними літературними контактами (взаємовпливами й запозиченнями).

Єдність усіх цих факторів породжує культурний синтез — продуктивне джерело становлення і розвитку регіональних і національних літератур [2].

Отже, актуальність теми продиктовано насамперед необхідністю відображення домінування принципу взаємозв’язку елементів структури. За цим принципом функціонують як світові літератури, так і національні. І саме компаративний аналіз творів допоможе виявити нові резерви художнього мислення, розширить погляди учнів на будь-яку сферу явищ, навчить їх узагальнювати й об’єднувати абсолютно різні факти, встановлювати міжпредметні асоціації, оперувати прийомами аналізу, синтезу, порівняння й узагальнення. Крім того, компаративний підхід допоможе усвідомити культуру як єдину систему текстів, причому, систему діалогічну, багаточасову, відкриту.

 

Об’єктом даної роботи стали елементи методики компаративного вивчення світової та української літератур у їх естетичній, ментальній та морально-духовній специфіці.

Предметом – зміст, форми, методи і прийоми компаративного вивчення літературного твору на уроці світової літератури в загальноосвітній школі.

Мета роботи полягає в тому, щоб допомогти учням зрозуміти сутність компаративного аналізу; сприяти розумінню духовної єдності і національної своєрідності різних літератур в культурно-історичному розвитку суспільства; розвивати вміння та навики компаративного аналізу літературного тексту, творчий пошук, формувати досвід творчої діяльності; а також формування ціннісних орієнтацій, потреби в творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні.

Мета визначає коло основних завдань роботи:

  • допомогти учням якомога ширше пізнати історико-літературні процеси;
  • формувати гуманістичний світогляд учнів, шанобливе ставлення до літературних творів різних народів;
  • спрямувати учнів на розуміння творчого характеру взаємовпливу різних культур.

Застосування в роботі елементів компаративного аналізу текстів вимагає від учителя вміння формувати ефективні моделі уроків з використанням інтегрованих методів навчання, засобів художньої культури; розробки дидактичного матеріалу для проведення уроків, використовуючи сучасні інформаційні технології.

Новизна полягає у спрямованості змісту навчання на формування індивідуальної творчої активності в системі літературної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.

Провідна ідея. Систематичне використання елементів компаративного аналізу та створення плюрилінгвальної (багатомовність) ситуації на уроках світової літератури забезпечує стабільний розвиток полікультурної компетентності учнів, підвищує рівень мотивації учнів до вивчення предмету, сприяє розвитку цілісного сприйняття дійсності.

 

Теоретичне обґрунтування

 

         У Державному стандарті базової повної освіти зазначено, що складовими літературного компонента є емоційно-ціннісна, літературознавча, загальнокультурна і компаративна лінії. В умовах значного зростання обсягу навчального матеріалу доречним стає застосування елементів компаративного аналізу на уроках світової літератури.

У короткому термінологічному словнику, уміщеному в підручнику В. Будного та М. Ільницького Порівняльне літературознавство зазначено, що компаративістика – літературознавча дисципліна, що зіставними методами вивчає генетичні і контактні зв’язки, типологічні та інтертекстуальні відношення національних літератур, а також їхні міжмистецькі й міждисциплінарні відношення [5].

Паралельно з назвою порівняльне літературознавство в українській мові вживають термін літературна компаративістика (і точніший його варіант літературознавча компаративістика), що походить від лат. comparativus – порівняльний.

Більшість учених дотримуються думки про функціональну відмінність компаративізму та порівняльного літературознавства, вважаючи, що у першому випадку йдеться про загальні аспекти науки про літературу в її взаємозв’язках, а в другому – про жанри історико-літературних праць.

Генетичний зв’язок у компаративістиці виявляється:

  • у спільних джерелах, що належать до різних літератур;
  • у міжнародних літературних впливах;
  • у запозиченнях;
  • у творчому використанні мандрівних сюжетів, вічних тем та образів світового письменства.

Контактні зв’язки:

  • між письменниками;
  • між школами;
  • між течіями;
  • між літературами.

Компаративістика заснована за доби романтизму, ґрунтувалася на концепції світової літератури Й.В. Гете, зумовлена захопленням екзотичними феноменами художньої дійсності, спробами віднайти спільне у відмінному. Розвивалася на теренах міфологічної школи, але не приділяла уваги джерелам фольклору та поезії, зведенню уснопоетичної і писемної творчості до спільних праіндоєвропейських основ.

При аналізі взаємозв’язку літературних явищ, їх систематизації компаративістика керувалася філософськими засадами позитивізму. Формуванню компаративістики сприяли німецький дослідник Т.Бенфей (передмова до «Панчатантри», 1859), російський учений Ф.Буслаєв, українські – М.Драгоманов, М.Дашкевич, І.Франко.

Принципи компаративізму були чітко структуровані у працях О.Веселовського («Слов’янські сказання про Соломона і Китовраса та західні легенди про Моральфа і Мерліна», 1872) та Х.М.Поснета («Порівняльне літературознавство», 1886). Мета літературознавчих студій полягала в порівнянні якомога більшої кількості творів, що належать до різних національних літератур, у встановленні щонайширшого інтертекстуального простору [4].

Набутки американської, антропологічної, міграційної, французької шкіл збагатили літературознавство, розкрили наукові можливості компаративістики. З 1955 року у Парижі діє Міжнародна асоціація літературної компаративістики. Між науковцями не було одностайності у визначенні специфіки цієї науки. Якщо Р.Велек (1940) обґрунтовував компаративістику, виходячи з естетики І.Канта, то пізніше М.Вебер заперечував такий погляд, вважаючи, що у німецького філософа вона набула специфічного значення і не підходить для порівняльно-історичної студії. Пропозиція розширити межі цієї дисципліни, залучивши до неї неєвропейські літератури, різні маргіналізовані тексти, подав В.Годзіх.

В українській науці компаративістика як галузь літературознавства була започаткована М.Драгомановим та І.Франком. Цей метод широко використовували В.Гнатюк, В.Перетц, М.Возняк, І.Огієнко, О.Білецький. Починаючи з 30-х років ХХ століття, порівняльно-історичне літературознавство розглядалося виключно в контексті впливу російської культури на українську. Помітні зміни в українській компаративістиці відбулися у другій половині ХХ століття.

Як наукова дисципліна компаративістика складається з багатьох компонентів, причому різні вчені класифікують їх неоднаково. Відомий учений-компаративіст Д. Наливайко виділив кілька класифікацій, але всі вони так чи інакше охоплюють такі проблеми:

  • ·        літературні зв’язки та впливи;
  • ·        аналогії та розбіжності в галузі тематики і проблематики;
  • ·        типологія літературних напрямів і жанрів;
  • ·        національне й інтернаціональне [4].

Літературознавці В. Будний і М. Ільницький виокремлюють такі основні розділи сучасної літературної компаративістики:

  • ·        порівняльно-історичне літературознавство (вивчення генетичних і контактних зв’язків);
  • ·        рецептивна естетика, зокрема критична рецепція і перекладознавство;
  • ·        типологічне дослідження літератури;
  • ·        інтертекстуальні студії;
  • інтермедіальні студії (міжмистецьке порівняння – висвітлення звязків літератури з іншими видами мистецтва);
  • інтеркультуральні студії, зокрема постколоніальні студії, а також імагологія (розділ компаративістики, що вивчає образи народів у літературній рецепції інших етносів та регіонів) [5].

На думку Д.Наливайка, до останніх десятиліть минулого століття предметом компаративістики було вивчення літературних зв’язків і відносин, але залишалася поза компетенцією така не менш масштабна і значуща сфера взаємозв’язків і взаємодій літератури з іншими мистецтвами та видами духовно-творчої діяльності, як філософія, історія, релігія, соціологія та інші суспільні та гуманітарні науки. Сучасна компаративістика перебуває в різнорівневому контакті з теорією літератури, залучаючи її тією чи іншою мірою, адаптуючи її концепції та методології – феноменологічні, герменевтичні, психоаналітичні, семіотичні, структуралістичні, постструктуралістичні та інші. Це збагачує її аналітичний арсенал, розширює дослідницький діапазон і в цілому виступає позитивним фактором [4].

Методологія компаративного аналізу художнього тексту описана в працях А.Дима, Д.Дюришина, В.Жирмунського, І.Ільїна.

Урок компаративного аналізу – заняття, на якому домінуючим є порівняльний аналіз художньої літератури.

Про можливості компаративістики як шкільної методики аналізу тексту йдеться у працях Д.Наливайка. Питання компаративного аналізу є актуальним напрямом сучасної методики, серед найбільш вагомих студій – праці Л.Мірошниченко, Т.Нефедової, Н.Волошиної, О.Ніколенко, О.Куцевал, Ж.Клименко, А.Грабовського, В.Бабенко [1]. А повнішому розкриттю творчих здібностей учнів, формуванню полікультурної компетентності на уроках компаративного аналізу допомагають елементи методичних концепцій Ю.Ковбасенка, Є.Волощук, О.Ісаєвої [1].

Досвід ґрунтується також на педагогічних ідеях В.Сухомлинського (цілісний, всебічний розвиток особистості), у загальному підході відбилися погляди на мистецтво та літературу таких видатних мислителів, як Л.Виготський, М.Гайдеггер, О.Потебня (три напрями літературних впливів: адресант впливу повністю засвоює й переймає те, що передається; передана інформація засвоюється й синтезується з власної інформації; інформація, що передається, стає відправною точкою для власних пошуків) та особистісно-орієнтованого навчання І.Лкиманської.

 

Технологія досвіду

 

         Урок з елементами компаративного аналізу – це урок, на якому домінуючим є порівняльний аналіз художніх текстів. Мета такого уроку – глибше розкрити ідейно-естетичну сутність кожного з порівнюваних творів чи процесів; дати історико-літературне пояснення відповідностей або відмінностей літературних явищ різних письменств; сприяти розумінню духовної єдності, національної своєрідності різних літератур у культурно-історичному розвитку суспільства.

Компаративістика забезпечує науковий підхід до вивчення предмета світової літератури. Він досягається:

  • чітким розумінням мети обраних зіставлень;
  • спрямуванням на результат, глибоке осягнення твору, що вивчається;
  • пошуковим характером діяльності;
  • значущістю порівняльних аспектів;
  • використання наочності – схем (таблиць), які можуть створюватись протягом освоєння теми;
  • узагальненням результату виконаної роботи.

При використанні компаративного аналізу на уроках світової літератури завжди враховуються різні форми порівняльного методу:

  • природно-порівняльний метод, що виявляє природу різнорідних об’єктів;
  • порівняння історико-типологічне, яке пояснює подібність незв’язаних за своїм походженням явищ однаковими умовами генезису;
  • історико-генетичне порівняння, при якому подібність явищ пояснюється як результат їхнього споріднення за походженням;
  • порівняння, при якому фіксуються взаємовпливи різних явищ.

Уроки компаративного аналізу вчитель проводить поетапно:

І етап – підготовчий;

ІІ етап – реалізації;

ІІІ етап – узагальнення [2].

На підготовчому етапі вчитель звертає увагу учнів на визначення контактних та генетичних зв’язків двох художніх творів. Ці зв’язки встановлюються під час вивчення:

  • епохи, часу написання творів, знайомство учнів з тогочасною суспільно-історичною обстановкою, особливостями літературного процесу;
  • біографії та творчого шляху письменника;
  • історія виникнення задуму твору, сюжету (запозичені сюжети, образи).

Наприклад, у 10 класі, вивчаючи творчість Ф.Достоєвського та Стендаля, вчитель ставить на І етапі мету та завдання.

Мета: встановити між літературні зв’язки (зіставлення на рівні епохи та особливості автора, літературних напрямів, світоглядних концепцій).

Завдання: скласти таблицю, зіставивши біографічні дані, літературний напрямок, естетичні погляди, основні теми і жанри творчості, особливості стилю  Ф.Достоєвського та Стендаля.

Форма роботи: групова.

 

Автор

Федір Михайлович Достоєвський

(1821-1881)

Стендаль

Марі Анрі Бейль 

(1783-1842)

Біографічні дані

 Російський письменник і громадський діяч, член-кореспондент Петербургської АН. Рано померла мати, а згодом і батько. За участь у гуртку Петрашевського був заарештований, засланий до Сибіру, каторгу замінили солдатською службою. Французький письменник. Рано померла мати. Вступ до армії Наполеона. Звинувачення у приналежності до карбонаріїв. Працював консулом у папських володіннях у Чівітавеккія.

Літературний напрямок

 Психологічний реалізм. Критичний реалізм.

Естетичні погляди

Захоплення провідними філософськими та християнськими ідеями. Захоплювався працями філософів-просвітників.

Провідні

теми

Тільки страдницький шлях може привести людство до християнського ідеалу. Зіткнення неординарної особистості із законами суспільства. Кохання і розум.

Особливості стилю

Велика увага приділяється боротьбі теоретичних засад із реаліями життя в душі кожної одержимої ідеями людини.  Герой з певної позиції оцінює все, що відбувається довкола. Його психологічний світ розкривається на шляху страждань до розуміння високих моральних настанов. Прагнення до ясності і простоти, уникає розгорнутих описів. Зображуючи широку картину дійсності, для її змалювання обмежується однією-двома постатями. Використовує метод точного аналізу також в області психології. Психологія героя визначається сукупністю соціальних умов.

 

У процесі такої дослідницької роботи учні простежують спільні та відмінні ознаки творчості Ф.Достоєвського та Стендаля, удосконалюють вміння та навички зіставлення біографічних даних, літературних напрямів, естетичних поглядів тощо, встановлюють міжлітературні зв’язки.

На другому етапі компаративного аналізу – реалізації – вчитель організовує роботу по розгляду типологічних зв’язків, тобто визначаються типологічні подібності літератур. У цьому випадку увага учнів зосереджується на подібності та відмінності в даних творах на рівні теми, сюжету, системи образів, а також на розгляді окремих найсуттєвіших елементів; вчить учнів бачити спільні та відмінні риси художніх явищ, зумовленість зовнішньої форми твору внутрішньо-контактними та психологічними сферами літературної творчості представників різних літератур.

Наприклад, при вивченні теми «Роман «Злочин і кара». Вільна свідомість. Теорія Раскольнікова. Шлях злочину» вчитель ставить мету: навчити учнів бачити, аналізувати спільні та відмінні риси художніх творів на рівні теми, сюжету, жанрової специфіки, системи образів.

Форма завдання: визначити та зіставити сюжет, тему, ідею, основну думку романів Ф.Достоєвського «Злочин і кара» та Стендаля «Червоне та чорне». Оформити у вигляді таблиці.

 

Автор

Федір Достоєвський

«Злочин і кара»

Стендаль

«Червоне і чорне»

Сюжет

У романі розкривається трагічна історія Жульєна Сореля. Показуючи життя героя, автор одночасно змальовує три соціальні шари французького суспільства: буржуазію, духовенство, дворянство. Герой вірить, що може змінити своє життя, і може бути схожим на свого кумира Наполеона. Сюжет роману охоплює, таким чином, страждання людини, якій «немає до кого піти «. Розповідь про бідного студента Радіона Раскольнікова, який виносив і здійснив задум убити стару лихварку з метою пограбування. Герой порівнює себе з Наполеоном, і вірить, що злочин, здійснений із шляхетними мотивами, простимий.

Тема

В душі Сореля відбувається постійна внутрішня боротьба, своєрідна суперечка між «природою» та цивілізацією. Розповідь про душевні муки й етичні дилеми Радіона Раскольнікова.

Ідея

Закони суспільства змушують героя забути свої прагнення, мрії, почуття і вдатися до лицемірства. Ідея моральної людини, яка не хоче залишатися «вошею», усією своєю сутністю повстає проти суспільної несправедливості.

Основна думка

 Причини трагічної долі людини криються в самій дійсності, яка не дає змоги реалізуватись особистості. Дійсність змушує людину пристосовуватись до свого оточення і таким чином придушує прояви її самобутності. Якщо ж особистість знаходить в собі сили протистояти тиску, середовище використовує цю самобутність задля своєї вигоди або знищує  людину (герой був страчений). В романі світ постає як протиборство добра і зла. Людина мусить жити у ворожому світі, де «зіткнення страшного нових людей і нових вимог зі старим порядком», і це виливається у єдиноборство одного з усіма. Конфлікт набуває    філософський, етичний характер, в ньому світу протистоїть Я, «що все усвідомило». Залишається випробування на людяність: через страждання можна прийти до християнського ідеалу. Ось чому герой залишається живим, а любов оновлює його душу.

 

У процесі такої роботи учні вдосконалюють та розвивають навички роботи з художнім текстом, розвивають навички цілісного ідейно-художнього аналізу, компаративного аналізу, розвивають вміння чітко та лаконічно викласти матеріал.

Така робота підводить учнів до реалізації завдань наступного етапу.

На останньому етапі компаративного аналізу – узагальненні – робиться висновок про своєрідність світоглядних позицій та художньої манери авторів порівнювальних творів. З’ясувавши причини взаємодії різноманітних літератур, учні визначають специфіку кожного з творів. Увага учнів зосереджується на типологічній сходження й причину їх появи, а також відмінності, які є виявом національної самобутності та індивідуального стулю митців.

Реалізація цього етапу здійснюється таким чином:

Ставиться мета: визначити грані особистості літературних героїв, визначити їх подібність і відмінність.

Форма роботи: парна.

 

Грані особистості

Жульєн Сорель

Радіон Раскольников

Риси характеру

Гостро відчуває своє низьке суспільне становище та матеріальну залежність. Талановитий, але надто зарозумілий. Пригнічений своєю бідністю, озлоблений проти світу убозтва й несправедливості. Має хвору уяву.

Мотиви поведінки

Пробити собі дорогу у житті, зробити кар’єру. Зробити багато добрих справ. Довести, що він – не «твар тремтяча».

Спосіб досягнення мети

Лицемірство, обман. Убивство.

Ставлення до Наполеона

Наполеон лишається кумиром. Переосмислює своє колишнє захоплення ідеями наполеонізму.

Фінал

Загибель. Духовне відродження, надія на майбутнє.

 

Роман Стендаля «Червоне і чорне» розповідає нам про Жюльєн Сорель – честолюбного й гордого юнака, приниженого своєю бідністю. Він вирішив будь-яким шляхом зробити собі кар’єру, повторюючи долю свого кумира – Наполеона. «Злочин і кара»  – російський варіант тієї ж «історії молодої людини XIX століття». І в тому і в іншому романі герої повірили в наполеонівську ідею безмежного самоствердження особистості, і обох ця ідея привела до злочину. І лише в кінці творів, після найсильніших душевних потрясінь герої відмовляються від первинних переконань: Жюльєн – у в’язниці, а Раскольніков – на каторзі. Бунт, злочин і поразка героїв «стають для обох письменників ключем для аналізу їх психології і найбільш характерних для їхньої епохи« ідей часу».                                                                                                                                                           Однак, попри настільки очевидній схожості ситуацій, характерів та ідей героїв особливо наочно виявляється різниця між російським і західним складом особистості. Раскольніков, ледь впевнившись у своїй ідеї, відразу кинувся затверджувати її злочином, до якого Жюльєн, хоча і був би готовий, але ніколи не зробив би без вагомих причин. Жюльєн насамперед прагматик: він вчиться, працює не покладаючи рук, винаходить тисячі політичних ходів для подальшої кар’єри, працює над собою як актор, хитрує, лицемірить – і досить швидко досягає всіх поставлених перед собою цілей. А Раскольніков бажає «відразу весь капітал» і вважає, що достатньо вигадати теорію, дозволити собі кров «по совісті», щоб відразу уподібнитися Наполеону. Він, навпаки, кидає всі щоденні заняття, університет, уроки і цілими тижнями лежить у своїй тісній кімнаті, поки не стверджується в думці вчинити злочин – в першу чергу навіть не заради грошей, а заради утвердження нової ідеї. Якщо Жюльєну важливо перш за все зробити кар’єру, то Раскольнікову – затвердити своє «Я» над світом, усвідомити себе геніальним і проголосити нову ідею – нову мораль, що йде врозріз із християнською (не випадково він порівнює себе не тільки з Наполеоном, але і з пророком Магометом). Полюбив Наполеона за романтичну красу ідеалу індивідуалізму, Раскольніков проте вважає «страх естетики першою ознакою безсилля» і, вирішивши для себе, що Наполеон не забув би у разі потреби вбити стару і полізти до неї за грошима під ліжко, іде «за прикладом авторитету ». І тут він глибоко помилився, бо вся сила Наполеона була саме в умінні красиво представити будь-який свій непривабливий вчинок. Некрасивість злочину дійсно «вбила» б його: великий честолюбець не зміг би поважати себе, втратив честь, яка була його рушійною силою. Також і Жюльєн Сорель, будучи людиною аж ніяк не бездоганної моральності, ніколи не йде на вчинок, який може заплямувати честь дворянина. Замах на пані де Реналь – горда помста, після якої всі, навіть жертва, зберігають до героя повагу.

Раскольніков, вірний своїй «російської натурі», доходить «разом до останніх стовпів». Він не зрозумів європейської естетики зла в Наполеона. Будучи релігійним в самих основах свого світогляду, він відразу помітив негативну релігійну сутність наполеонівського самоствердження і з усім запалом прийняв її. Так проявилися в ньому пристрасність і духовна безладність російської натури, але одночасно і її глибина – здатність віри в ідеал і мученицького йому служіння.

Таким чином, у процесі компаративного аналізу учні йшли від найпростіших елементів до складніших, аж до осягнення твору як цілісної культурної системи.

На уроках компаративного аналізу найефективнішим є використання методів:

  • творчого читання;
  • евристичного та дослідницького;
  • прийомів індивідуального та колективного читання типологічно близьких текстів;
  • проблемної ситуації, проблемних пізнавальних завдань;
  • зіставлення твору з його генетичним джерелом;
  • евристичної бесіди, диспуту;
  • аналіз перекладу літературного твору [6].

Учні здійснюють порівняльний аналіз дослівного перекладу вірша Г.Гейне «Лорелея» з українським перекладом Л.Первомайського та російським – В.Левіка.

В результаті дослідницької роботи були зроблені такі висновки:

 

Спільне:

  • в українському, російському та дослівному перекладах опис душевного стану людини цілком збігається на початку вірша;
  • опис Лорелей Гейне наближає до опису казкових красунь: золоті коси, золотий гребінець, золоте намисто; перекладачі майже зберегли портрет красуні.

Розбіжності у перекладі:

Оригінал

у Первомайського

у Левіка

«У неї дивна, захоплююча мелодія»

«І дивної пісні співає, не співаної ніким»

«Песня волшебная льется, так странно сильна и нежна»

«Човняра огортає страшний сум»

«Рибалку … поймає нестерпний біль»

«И силой плененный могучий гребец не глядит на волну»

«Я думаю, що хвилі поглинуть врешті-решт човняра…»

«Зникають в потоці бурхливім і човен, і хлопець  з очей»

«Я знаю, река, свирепея, сомкнется над ним»

 

Таким чином, в процесі такої роботи розвиваються вміння та навички роботи з текстом, навички самостійного пошуку шляхів з’ясування художніх цінностей твору. В результаті чого учень, аналізуючи, порівнюючи, узагальнюючи літературний матеріал, сам отримує нову інформацію.

 

Щоб забезпечити цілісність, логічну послідовність аналізу літературного тексту, можна використовувати схему компаративного аналізу художнього тексту:   

  • час написання твору;
  • суспільно-політичні обставини;
  • літературні напрями, школи тощо;
  • менталітет/td, психитип нації;
  • біографія письменника;
  • психологія художньої творчості;
  • сюжет;
  • тема, ідея, проблематика;
  • жанр;
  • композиція;
  • мовні засоби [1].

Така схема передбачає знання як власне тексту, так і поза текстового матеріалу, виробляє навики цілісного ідейно-художнього аналізу тексту, розширює світогляд школярів, цілісне світобачення.

Компаративний аналіз відкриває широкі можливості для творчого пошуку як вчителя, так і учня.

Компаративний аналіз потребує певної літературознавчої підготовки. А відтак він стає можливим лише в старших класах. Щодо елементів компаративістики, то їх доцільно вводити вже з 5-го класу, вчити вмінню встановлювати відповідності та відмінності на рівні окремих компонентів твору: жанр, теми, ідеї, проблематики, сюжету, композиції, характеру засобів художньої виразності.

Враховуючи специфіку навчального плану, можливе порівняння літературних творів української та світової літератури. Це дає можливість показати учням спільне, що об’єднує різні народи, й відмінне, що свідчить про неповторність нації.

З цією метою пропонується перелік деяких художніх творів світової та української літератури, можливих для здійснення компаративного аналізу.

 

Перелік деяких творів світової та української літератури, можливих для здійснення компаративного аналізу

 

Світова

література

Українська література

Мета компаративного аналізу

Казки

Казки

Показати спорідненість сюжетів, схожість героїв, однакові погляди різних народів на моральні  якості людей. Сформувати розуміння «мандрівного сюжету».

Й.Гете

«Рейне-Лис»

І.Франко «Фарбований лис»

Знайти спільне в алегоричності казок про тварин.

Алкман «Сплять усі верховини гірські», Гете «Нічна пісня подорожнього», Лермонтов «Гірські вершини»

П.Тичина «Блакить мою душу обвіяла», «Гаї шумлять»

Знаходити спільні образи в пейзажних творах різних письменників, які навіюють читачеві певний настрій.

Р.Кіплінг «Мауглі»

Є.Гуцало «Лось»

Співвідношення світу природи і людини, добро і зло, любов і милосердя.

Роберт Барн «Чесна бідність»

С.Черкащено «Маленький горбань»

Погляди письменників на справжні людські цінності. Усвідомлювати найвищі цінності моралі та етики.

Ч.Діккенс «Різдвяна пісня у прозі»

Емма Андієвська «Казка про яян»

Допомогти усвідомити, що причиною деградації є жадібність, зарозумілість, егоїзм.

Д.Дефо «Робінзон Крузо», Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра»

В.Нестайко «Тореодори з Васюківки»

Уміти розрізняти обставини, які ставлять герої на межу життя і смерті. Пригоди, у які потрапляють герої через невдалі розваги.

А.Сент-Екзюпері «Маленький принц»

І.Харчук «Планетник»

Знаходити приклади втілення головних життєвих цінностей, тлумачити їх алегоричний сенс, усвідомити відповідальність за свою справу і свої вчинки.

О*Генрі «Останній листок»

О.Стороженко «Скарб», Б.Лепкий «Цвіт щастя»

Порівнювати характери та вчинки головних героїв. Роздуми «Що таке щастя?».

Р.Кіплінг «Якщо…»

Л.Костенко «Чайка на крижині», В.Симоненко «Ти знаєш, що ти людина.»

Уславлення сильної особистості здатної за будь-яких умов, обставин залишитися людиною.

Стендаль «Ваніна Ваніні»

Коцюбинський «Дорогою ціною»

Порівняти почуття героїв двох творів і побачити різницю між коханням та закоханістю, гордістю і погордою, а як результат між самопожертвою і зрадою.

Омар Хайям

Г.Сковорода

Схожість життєвих сторінок обох філософів та їх погляди на життя. Люди різних епох шукають формулу щастя.

Вергілій «Енеїда»

Котляревський «Енеїда»

Історія створення та загальна характеристика міфічного сюжету поеми Вергілія та національна основа бурлескної поеми Котляревського. Мова поем, стиль.

О. де Бальзак «Гобсек»

І.Карпенко-Карий «Хазяїн»

Проаналізувати рішення проблеми збудної влади грошей різними письменниками.

Мольєр «Міщанин-шляхтич»

І.Карпенко-Карий «Мартин Боруля»

Проаналізувати подібність певних положень, характерів, знайти текстуальні співвідношення у текстах п’єс.

Поль Верлен «Поетичне мистецтво»

І.Франко «Декадент»

Спільні та відмінні погляди авторів на роль митця у суспільстві, етико-філософський сенс центрального конфлікту краси і моралі.

Ф.Достоєвський «Злочин і кара», Стендаль «Червоне і чорне»

П.Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Довести спільні риси літератури реалізму. Простежити еволюцію образу героїв, знайти спільне та відмінне. Міркування «Індивідуальне свавілля чи любов до людей: що переможе в сучасному світі?»

М.Некрасов. Поезія

Т.Шевченко. Поезія

Проаналізувати елементи схожості поезії Некрасова та Шевченка.

Вольт Вітмен. Поезія

Б.-І Антонич. Поезія

Дослідження звуко-кольорової образності творів.

Л.Толстой

 «Анна Кареніна»

І.Франко

«Украдене щастя», Т.Шевченко «Наймичка»

Розкрити погляди письменників на проблеми сім’ї, подружніх стосунків, виховання дітей.

Г.Ібсен

 «Ляльковий дім»

О.Кобилянська «Людина»

Вільний вибір життєвої позиції.

Ф.Кафка «Перевтілення»

М.Хвилблвий «Я (Романтика)»

Своєрідність світобачення та його художнє вираження у творах Хвильового та Кафки.

 

Використання вічних тем

на уроках світової та української літератур

 

Вічні теми

Світова

література

Українська

література

Кохання

О.Пушкін «Я вас кохаю»

В.Сосюра «Білі акації будуть цвісти»

О.Купрін «Гранатовий браслет»

Г.Тютюнник «Три зозулі з поклоном»

І.Тургенів «Ася»

І.Франко «Перехресні стежки»

Людина і війна

Г.Белль «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..»

О.Довженко «Воля до життя»

М.Шолохов «Тихий Дон»

Ю.Яновський «Вершники» («Подвійне коло»)

Дитинство

Р.Бредбері «Кульбабове вино»

О.Довженко

«Зачарована Десна»

Зрадництво

В.Биков «Сотніков»

О.Довженко «Україна в огні»

Зневажені та скривджені

Ф.Достоевський «Злочин і кара»

І.Франко «На дні»

Протест проти гноблення

Г.Бічер Стоу «Хатина дядька Тома»

І.Нечуй-Левицький «Микола Джеря»

Образ Прометея

Есхіл «Прометей закутий»

Т.Шевченко «Кавказ»

Образ Бон Жуана

О.Пушкін «Камінний господар», О.Блок «Кроки Командора»

Л.Українка «Камінний господар»

Біблійні образи

М.Булгаков «Майстер і Маргарита», Гете «Фауст»

І.Багряний «Сад Гетсиманський», І.Франко «Легенда про Пілата»

Образи народних месників

Англійські народні балади про Робіна Гуда

Українська народна легенда про Олексу Довбуша

 

   Оволодіння методами компаративного аналізу сприяє не тільки поглибленому й творчому вивченню творів, а й активізації читацької активності учнів, реалізації естетичних та виховних завдань вивчення літератури.

Література

 

1. Градовський А.В. Компаративний аналіз у системі шкільного курсу літератури: методологія та методика: Монографія. – Черкаси: Брама,                        2003. – 292 с.

2. Градовський А.В. Аналіз науково-методичних засад порівняльної інтерпретації твору// Зарубіжна література в навчальних закладах. –                            2004. № 1. – с. 18-21.

3. Кирилюк З. Сучасні підходи до вивчення зарубіжної літератури в школі// Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. — 2001. —                 № 1. – с. 13-14.

4. Наливайко Д. Літературна компаративістика вчора і сьогодні// Сучасна літературна компаративістика: стратегії і методи. Антологія/ Наливайка Д. —               К.: «Києво-Могилянська академія», 2009. – 489 с.

5. Основи компаративістики: навчально-методичний посібник/ Бровко О.О.- Луганськ: Арій, 2012. – 214 с.

6. Чередник Л.А. У пошуках істини (метод компаративістичного аналізу при вивченні зарубіжної літератури)// Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2001. — № 7. – с. 21-24.

 

Ваш отзыв


пять × = 35